«ДОГОВІРНА РОБОТА В ДІЯЛЬНОСТІ ІТ-ЮРИСТА»

1. Мета навчальної дисципліни

• одержання студентами знань з питань поняття, ознак та видів інформаційних угод, їх істотних умов, процедур укладення, зміни чи розірвання, особливостей відповідальності за порушення умов договорів;

• оволодіння професійними навиками складання проектів інформаційно-правових угод, здійснення заходів з контролю за належним виконанням їх умов.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати: поняття, види та основні вимоги, що пред’являються нормами адміністративного, господарського та цивільного законодавства до договорів, які укладаються при здійсненні інформаційної діяльності; види істотних умов найпоширеніших видів договорів, що укладаються та виконуються при здійсненні інформаційної діяльності; особливості застосування примірних та типових форм договорів на прикладі інформаційної діяльності; особливості застосування цивільно-правових та господарсько-правових способів забезпечення виконання договірних зобов’язань з урахуванням особливостей здійснення інформаційної діяльності; специфіку встановлення та застосування договірних санкцій за інформаційні правопорушення; правові підстави визнання договорів недійсними, нікчемними або оспорюваними.

2. Вміти визначати коло інформаційних правовідносин, в яких можуть застосовуватися договірні інструменти регулювання; формулювати проекти основних видів договорів, що використовуються в інформаційній діяльності, зокрема, договорів: про інформаційний обмін, про конфіденційність (нерозголошення інформації), договорів на розробку та випробовування програмної продукції (комп’ютерних програм, створення баз даних тощо), договорів про спільне використання об’єктів інформаційної інфраструктури; визначати та виробляти методику запобігання ризикам при виконанні договірних зобов’язань в інформаційній сфері; застосовувати заходи оперативного впливу та договірні санкції за порушення умов договорів, що укладаються або виконуються в інформаційній сфері; обирати відповідно до вимог чинного законодавства України та інтересів клієнта оптимальні способи захисту прав та законних інтересів в інформаційно-договірних правовідносинах; вживати заходи щодо охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені внаслідок виконання договірних зобов’язань в інформаційній сфері.

3. Володіти елементарними навичками складання проектів письмових пропозицій щодо укладання договорів в інформаційній сфері; застосування типових та примірних форм договорів в інформаційних правовідносинах; формулювання істотних, звичайних та випадкових умов інформаційно-правових угод, визначення розмірів майнових договірних стягнень з урахуванням особливостей змісту конкретних договірних зобов’язань; участі у веденні переговорів щодо укладення, внесення змін чи розірвання договорів із суб’єктами інформаційної діяльності.

3. Анотація навчальної дисципліни.

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) юридична сутність, призначення та особливості договорів в інформаційній діяльності;

2) види договорів, що використовуються в інформаційній діяльності та їх загальна характеристика;

3) особливості укладення, зміни та виконання договірних зобов’язань;

4) забезпечення договірних зобов’язань в інформаційній діяльності та формування оптимальної моделі захисту прав сторін інформаційно-договірних правовідносин.

Набуватимуться нові знання щодо системи правових та технічних вимог, що пред’являються законодавством України до оцінки правомірності дій сторін договірних зобов’язань, визначення особливостей застосування процедур позасудового вирішення договірних спорів, а також ознайомлення з особливостями діяльності розгляду і вирішення договірних спорів.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань з питань укладення, зміни і виконання договорів в інформаційній сфері;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення практики виконання, забезпечення договірних зобов’язань, пов’язаних з інформаційною діяльністю з урахуванням судової і арбітражної практики з відповідних питань, що потребує оновлення та інтеграції знань;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо правових засад організації та здійснення договірної роботи в ІТ-компаніях.

«ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ ОСОБИ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• оволодіння знаннями щодо поняття, правових форм та способів захисту інформаційних прав особи;

• дослідження правових підстав реалізації права на захист інформаційних прав і законних інтересів учасників інформаційних відносин.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати основні аспекти становлення та розвитку інституту захисту інформаційних прав особи, його нормативні джерела, основні способи захисту інформаційних прав особи та процедури їх реалізації, а також практику розгляду і вирішення інформаційних спорів за законодавством України.

2. Вміти визначати завдання інституту захисту інформаційних прав особи в інформаційному суспільстві, аналізувати причини виникнення інформаційно-правових конфліктів, надавати їм загальну характеристику, а також обирати на основі законодавства України та матеріалів судової практики найбільш оптимальні способи захисту інформаційних прав і свобод особи.

3. Володіти елементарними навичками з підготовки проекту процесуальних документів щодо захисту інформаційних прав особи з урахуванням особливостей практичної ситуації та за допомогою правових методів розв’язувати спори, що виникають в інформаційній сфері.

3. Анотація навчальної дисципліни.

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) загальні засади становлення і розвитку інституту захисту інформаційних прав особи;

2) правові форми та способи захисту інформаційних прав особи;

3) загальний механізм судового захисту інформаційних прав особи;

4) позасудові форми та способи захисту інформаційних прав особи;

5) захист інформаційних прав суб’єктів правовідносин у сфері обігу публічної інформації;

6) захист інформаційних прав суб’єктів ринку телекомунікацій, споживачів телекомунікаційних послуг та суб’єктів діяльності у галузі індустрії програмної продукції; суб’єктів медіа-правовідносин.

Набуватимуться нові знання щодо компетенції суб’єктів публічної адміністрації та судів України, уповноважених розглядати інформаційні спори, практики Європейського суду з прав людини в частині застосування статей 8 та 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, вимог Конвенції Ради Європи «Про захист фізичних осіб у зв’язку із автоматизованою обробкою персональних даних».

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань у сфері відновлення і захисту інформаційних прав особи;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення національної і міжнародної практики застосування різних способів захисту інформаційних прав особи з урахуванням європейських стандартів;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо підходів та нормативних актів, що закріплюють способи захисту інформаційних прав особи.

«ІНФОРМАЦІЙНА ДЕЛІКТОЛОГІЯ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• пізнання студентами поняття, соціально-юридичних передумов формування інформаційної деліктології, як комплексної юридичної науки;

• дослідження особливостей окремих видів інформаційних правопорушень та засобів їх запобігання, а також набуття студентами практичних навиків протидії деліктам в інформаційній сфері.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати поняття, ознаки та основні критерії класифікації інформаційних правопорушень.

2. Вміти визначати предмет та юридичне призначення деліктології в системі юридичних наук, які досліджують інформаційну сферу.

3. Вміти застосовувати основні види засобів запобігання інформаційних правопорушень, забезпечення правової охорони соціальних цінностей, які існують в інформаційній сфері.

4. Знати загальну компетенцію суб’єктів публічної адміністрації, до повноважень яких належить здійснення заходів щодо запобігання інформаційних правопорушень, забезпечення правової охорони та захисту соціальних цінностей, що існують в інформаційній сфері.

5. Володіти елементарними навичками застосування основних правових позицій Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини у справах щодо забезпечення правової охорони інформаційних прав особи, порушених у зв’язку із вчиненням інформаційних правопорушень.

3. Анотація навчальної дисципліни:

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) предмет, методи, система та джерела науки інформаційної деліктології;

2) злочини у сфері використання інформаційно-комунікаційних технологій: їх сутність, види, особливості складів, механізм запобігання вчинення;

3) поняття, особливості та попередження адміністративних інформаційних правопорушень та забезпечення публічного інформаційного правопорядку;

4) правова природа, сутність, види та особливості запобігання вчинення дисциплінарних інформаційних проступків, цивільних інформаційних деліктів, інформаційних деліктів у сфері господарювання.

Набуватимуться нові знання щодо доктринальних поглядів на формування інформаційної деліктології, як комплексної юридичної науки, ознайомлення студентів з основними вимогами, що висуваються до діяльності щодо виявлення і усунення правових конфліктів у національному інформаційному просторі.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань щодо виявлення, фіксації, кваліфікації інформаційних правопорушень;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення практики запобігання інформаційних правопорушень, відновлення і захисту інформаційних прав потерпілих, їх майнового стану з урахуванням європейських стандартів;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо вироблення методик забезпечення інформаційного правопорядку на рівні держави, територіальних громад, бізнесу чи окремих громадян.

«ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• пізнання студентами поняття, ознак, класифікації інформаційних технологій та систем, які застосовуються у правотворчій і правозастосовчій діяльності;

• набуття студентами практичних навиків роботи з основними інформаційними технологіями й інтелектуальними системами, призначеними для виконання правових завдань.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати поняття, ознаки та основні критерії класифікації інформаційних технологій та систем, які використовуються у діяльності юриста.

2. Вміти складати та аналізувати самостійно чи спільно з ІТ-фахівцями проекти технічних завдань на створення, модернізацію інформаційних систем, реєстрів, баз даних, які застосовуються у правничій професії.

3. Знати базові технічні закономірності функціонування найбільш розповсюджених в інформаційному суспільстві технологій: штучного інтелекту, «хмарних» обчислень, технологій розподілених реєстрів.

4. Знати загальний порядок виконання Національної програми інформатизації, права та обов’язки суб’єктів виконання цієї державної програми.

5. Знати загальні особливості застосування найбільш розповсюджених інформаційних технологій і систем в окремих сферах суспільного життя: діяльності публічної адміністрації, охорони здоров’я, науки і освіти, фінансово-банківській діяльності.

3. Анотація навчальної дисципліни

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) державна політика у галузі інформатизації;

2) інтегроване робоче місце юриста: поняття, технологічний апарат та функціональне призначення;

3) правові та технологічні особливості інформаційних технологій, систем, інформаційних ресурсів, що використовуються в діяльності юриста;

4) Поняття, структуру та вимоги до підготовки технічних завдань на розробку інформаційних систем, реєстрів, баз даних для потреб правничої діяльності;

5) особливості застосування технологій при здійсненні правосуддя, виконанні судових рішень;

6) особливості застосування технологій в діяльності корпоративного юриста.

Набуватимуться нові знання щодо основних вимог, що встановлюються до правового режиму об’єктів правової інформатики, а також практики розроблення і юридичного супроводу застосування найбільш розповсюджених інформаційних технологій.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

Знати: поняття, основні види та принципи роботи інформаційних технологій, що застосовуються в діяльності юриста; елементи інтегрованого робочого місця юриста, основні умови використання відповідних елементів професійної інфраструктури;

Вміти: визначати основні організаційні, операційні та технічні параметри інформаційних технологій, що підлягають застосуванню в діяльності юриста; застосовувати Інтелектуальні системи підтримки прийняття управлінських рішень, системи обробки великих обсягів даних.

«ПРАВО ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• одержання знань з питань поняття, юридичної сутності, джерел та місце права електронних комунікацій в системі інформаційного права України; правового статусу, видів та особливостей діяльності суб’єктів ринку електронних комунікацій за законодавством України та Європейського Союзу;

• дослідження особливостей діяльності національного регулятивного органу у галузі електронних комунікацій, особливостей надання телекомунікаційних послуг, функціонування системи національного конфіденційного зв’язку.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати основні аспекти становлення та розвитку права електронних комунікацій, як галузі особливого адміністративного права України, специфіку ринку електронних комунікацій та інформації, обіг якої відбувається на цьому ринку, процедури застосування і основні вимоги діяльності суб’єктів електронних комунікацій, порядок укладення, зміни, виконання умов договорів про надання телекомунікаційних послуг, способи захисту прав споживачів таких послуг, механізм провадження юрисдикційної діяльності у справах про порушення вимог законодавства про електронні комунікації.

2. Вміти оцінювати, визначати юридичне значення та завдання права електронних комунікацій в системі адміністративного та інформаційного права України, надавати характеристику його джерел, принципів правового регулювання суспільних відносин на ринку електронних комунікацій, формувати оптимальну модель діяльності суб’єктів ринку електронних комунікацій, розробляти проекти угод про надання телекомунікаційних послуг, застосовувати передбачені нормами законодавства України способів захисту прав споживачів та постачальників відповідних категорій інформаційно-комунікаційних послуг.

3. Володіти елементарними навичками з підготовки проектів нормативно-правових актів, що діють у галузі електронних комунікацій, індивідуальних адміністративних актів з питань застосування інструментів публічного адміністрування у відповідних напрямках правового регулювання, основних угод про надання електронних комунікаційних послуг з урахуванням особливостей практичної ситуації та за допомогою правових методів розв’язувати інформаційно-правові спори за участю суб’єктів ринку електронних комунікацій.

3. Анотація навчальної дисципліни:

Форми викладання та методи навчання цієї дисципліни спрямовані на Навчальна дисципліна спрямована на ознайомлення студентів з особливостями правового регулювання ринків електронних комунікацій, забезпечення доступу до радіочастотного ресурсу України. Курс передбачає одержання студентами глибоких знань з питань правового регулювання доступу до Інтернету, особливостей екосистеми Інтернету, Інтернет-правовідносин, правових засад функціонування ринків електронних комунікацій, процедур застосування інструментів публічного адміністрування у цій сфері правового регулювання, механізму захисту прав споживачів електронних комунікаційних послуг, законодавства та судової практики Європейського Союзу з відповідних питань.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань ринку електронних комунікацій;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення законодавства України про електронні комунікації з урахуванням європейських стандартів;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо особливостей організації і здійснення діяльності на ринку електронних комунікацій, виконання функцій нагляду, контролю за функціонуванням цього ринку; прийняття рішень у складних і непередбачуваних умовах, що потребує застосування нових підходів та прогнозування.

«ПРАВО ЕЛЕКТРОННОГО ЗДОРОВ’Я»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• оволодіння знаннями щодо поняття, системи, принципів та джерел права електронного здоров’я, як інституту галузі медичного права,

• дослідження правових засад формування та використання інформаційно-комунікаційної інфраструктури надання медичних послуг, проведення клінічних випробувань, організації електронної взаємодії між лікарем та пацієнтом.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати види основних інформаційних систем та ресурсів, що складають технологічну основу інфраструктури електронного здоров’я; особливості автоматичної обробки персональних даних пацієнтів, лікарської таємниці; загальні особливості надання адміністративних послуг на основі сервісів, створених з використанням технологій розподілених реєстрів, технологій «хмарних» обчислень або штучного інтелекту; правові засади утворення і використання електронного кабінету пацієнта; процедури одержання інформації з електронних медичних реєстрів; правові засади формування системи телемедицини в Україні.

2. Вміти визначати завдання інституту права електронного здоров’я, аналізувати процедури створення та використання інформаційних ресурсів та систем, що використовуються у галузі електронного здоров’я, а також обирати на основі законодавства України та матеріалів судової практики найбільш оптимальні моделі юридичного супроводу діяльності у відповідних напрямах правового регулювання, надавати юридичні поради розробникам інформаційних ресурсів і систем, що використовуються в роботі закладів охорони здоров’я, надавати юридичну допомогу цим суб’єктам при наданні послуг телемедицини.

3. Володіти елементарними навичками роботи з інформаційними системами та ресурсами у галузі електронного здоров’я, розробляти проекти угод про надання електронних медичних послуг, розроблення об’єктів інформаційної інфраструктури, яка використовується для потреб відповідної галузі публічного адміністрування.

3. Анотація навчальної дисципліни.

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) загальні засади становлення і розвитку інституту права електронного здоров’я;

2) державна політика у галузі електронного здоров’я;

3) особливості правових режимів обігу інформації у галузі електронного здоров’я;

4) правові засади створення та функціонування інфраструктури електронного здоров’я;

5) адміністративні послуги у галузі електронного здоров’я;

6) правове забезпечення застосування інформаційних технологій, ресурсів і систем при наданні первинної перенатальної та хірургічної медичної допомоги, при проведенні клінічних випробовувань у фармацевтичній діяльності.

Набуватимуться нові знання щодо процедур надання електронних медичних послуг, системне дослідження компетенції суб’єктів публічного адміністрування, закладів охорони здоров’я, уповноважених здійснювати функції публічного адміністрування.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань у сфері формування і удосконалення системи електронного здоров’я;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення вітчизняних стандартів діяльності та законодавства у галузі електронного здоров’я з урахуванням європейських стандартів.

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо розробки, застосування та оновлення інформаційно-телекомунікаційних систем, ресурсів, біоінформаційних технологій для потреб електронного здоров’я.

«ПРАВО ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• одержання знань з питань поняття, предмету, методів регулювання права інформаційних технологій, його системи, джерел, місця в системі права Європейського Союзу;

• аналіз особливостей формування і розвитку інформаційного суспільства, правового забезпечення інформаційної безпеки, запобігання інформаційних правопорушень; специфіки розгляду, вирішення інформаційних спорів в Європейському Союзі.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати основні аспекти становлення та розвитку провідних інститутів права інформаційних технологій Європейського Союзу, особливості правових режимів конкретних видів інформації, вимоги, що пред’являються законодавством Європейського Союзу до інформаційної діяльності, наукові джерела в галузі права інформаційних технологій, законодавчі засади регулювання інформаційних відносин, а також практику вирішення основних категорій інформаційних спорів в Європейському Союзі.

2. Вміти оцінювати, визначати юридичне значення та завдання основних інститутів Права інформаційних технологій Європейського Союзу, надавати характеристику окремим видам інформаційної діяльності і правовим режимам інформації, формулювати істотні умови найбільш поширених в Європейському Союзі інформаційно-правових угод, здійснювати характеристику основних способів обігу інформації, а також способів захисту інформаційних прав особи за законодавством Європейського Союзу, в тому числі у правовідносинах з іноземним елементом.

3. Володіти елементарними навичками роботи з актами інформаційного законодавства Європейського Союзу, включно з тими, які містять колізійні норми, характеризувати правові засади створення та використання інформаційних технологій у Європейському Союзі, аналізувати особливості правових режимів інформації, включно з персональними даними, комерційною, службовою, банківською, професійною та державною таємницею, вміти складати проекти основних інформаційно-правових угод з урахуванням особливостей практичної ситуації та за допомогою правових методів розв’язувати інформаційно-правові спори за участі суб’єктів публічного і приватного права, зареєстрованих на території ЄС.

3. Анотація навчальної дисципліни:

Форми викладання та методи навчання цієї дисципліни спрямовані на проведення правового аналізу предмета, методів, системи, джерел права інформаційних технологій Європейського Союзу, засобів правового регулювання окремих видів інформаційної діяльності, що здійснюється в Державах-членах ЄС, дослідження теоретичних та прикладних проблем забезпечення інформаційного правопорядку, запобігання вчинення інформаційних правопорушень, а також характеристику сучасних аспектів розвитку механізму електронного урядування в Європейському Союзі. В межах навчальної дисципліни вивчається поняття, предмет та методи права інформаційних технологій Європейського Союзу, правові інститути, які належать до його загальної та особливої частин, правові передумови формування, поняття, структури, тенденцій розвитку інформаційного суспільства, аналіз особливостей здійснення окремих видів інформаційної діяльності на території Європейського Союзу, розгляд поняття, ознак, видів та правових режимів інформації, інформаційних ресурсів та інформаційно-телекомунікаційних систем, виявлення правових проблем забезпечення інформаційної безпеки, захисту права особи на інформацію, окремих видів інформаційної діяльності, вимог, що пред’являються законодавством Європейського Союзу до такої діяльності.

Курс навчальної дисципліни передбачає глибоке вивчення студентами норм інформаційного законодавства Європейського Союзу, зарубіжної юридичної літератури, основних понять та спеціальної термінології, виробленої доктриною права інформаційних технологій Європейського Союзу.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань щодо особливостей правового регулювання створення і застосування інформаційних технологій в Європейському Союзі;

• розв’язання складних задач і правових проблем адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері створення і застосування інформаційних технологій;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо підходів та нормативних актів у сфері обігу інформації, розроблення і застосування інформаційних технологій в Європейському Союзі; прийняття рішень у складних і непередбачуваних умовах, що потребує застосування нових підходів та прогнозування.

«ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• одержання знань щодо поняття, ознак та видів інформаційної безпеки, правових засобів її забезпечення, процедур виявлення та протидії основним загрозам кібербезпеки держави;

• оволодіння професійними навиками складання процесуальних актів про застосування заходів відповідальності за проступки, що посягають на інформаційну безпеку.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати: поняття, ознаки та види інформаційної безпеки за законодавством України; основні види загроз інформаційної безпеки, засоби їх виявлення та запобігання; Основні напрямки формування і реалізації державної політики забезпечення інформаційної безпеки; Поняття, ознаки, види засобів адміністративно-правового забезпечення інформаційної, зокрема, кібернетичної безпеки, основні повноваження суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки; загальні процедури застосування засобів правового примусу до порушників законодавства про інформаційну безпеку.

2. Вміти надавати загальну правову кваліфікацію загрозам інформаційної безпеки, визначати особливості правового забезпечення інформаційної безпеки в окремих галузях суспільної діяльності, надавати визначення основним категоріям, що використовуються у сфері правового забезпечення інформаційної безпеки: «загроз інформаційної безпеки», «інформаційної безпеки», «кібернетичної безпеки», «процедур забезпечення інформаційної безпеки», «політики конфіденційності», «суб’єктів правового забезпечення інформаційної безпеки», тощо.

3. Володіти елементарними навичками виявлення та оцінки загроз для інформаційної безпеки різних об’єктів інформаційної інфраструктури; складання основних індивідуальних правових актів, які складаються у сфері правового забезпечення інформаційної безпеки; надання порад щодо обрання оптимальної моделі захисту інформаційних ресурсів суб’єкта публічної адміністрації чи суб’єкта господарювання від можливих та потенційних загроз для їхньої інформаційної безпеки.

3. Анотація навчальної дисципліни.

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) основоположні категорії інформаційної безпеки;

2) механізм правового забезпечення інформаційної безпеки та його загальна характеристика;

3) інформаційна безпека суб’єктів публічного адміністрування та проблеми її забезпечення в Україні;

4) правове забезпечення інформаційної безпеки національної інформаційної інфраструктури;

5) правове забезпечення інформаційної безпеки людини; виробників програмної продукції та суб’єктів ринку телекомунікацій; засобів масової інформації та проблеми її правового забезпечення

Набуватимуться нові знання щодо правового аналізу існуючих в інформаційному суспільстві загроз інформаційної безпеки, визначення особливостей застосування окремих правових засобів забезпечення інформаційної безпеки.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань у сфері діяльності суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки на національному та міжнародному рівнях;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення вітчизняних стандартів національної і міжнародної інформаційної безпеки в умовах існування розгалуженої системи кіберзагроз;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо підходів та нормативних актів у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ТА ІТ-БІЗНЕСУ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• одержання студентами знань з питань поняття, видів, форм та предмета здійснення діяльності у галузі електронної комерції;

• дослідження правового статусу суб’єктів електронної комерції, виробників та постачальників програмної продукції, аутсорсінгових та аутстафінгових ІТ-компаній; особливостей електронних правочинів у галузі електронної комерції; механізму захисту прав споживачів.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати основні вимоги, які встановлені законодавством України до діяльності у галузі електронної комерції та ІТ-бізнесу, особливості колізійного регулювання суспільних відносин, пов’язаних з цими видами інформаційної діяльності, процедури застосування міжнародних електронних платіжних систем, правові засади проведення електронних торгів, аукціонів, нормативні вимоги, які ставляться до програмної продукції, національні і міжнародні джерела

2. Вміти оцінювати, визначати юридичне значення та завдання інформаційних обмінів у галузях електронної комерції та ІТ-бізнесу, надавати характеристику основним видам діяльності у відповідних напрямах правового регулювання, визначати специфіку укладання і виконання електронних комерційних правочинів, використання інформаційної інфраструктури на умовах ІТ-аутсорсінгу, здійснювати характеристику основних способів обігу інформації у галузі електронної комерції, а також способів захисту інформаційних прав споживачів послуг придбаних за допомогою Інтернет-сервісів.

3. Володіти елементарними навичками з підготовки проектів нормативно-правових актів, що діють у галузі електронної комерції та ІТ-бізнесу, електронних комерційних правочинів із застосуванням засобів цифрової ідентифікації з урахуванням особливостей практичної ситуації та за допомогою правових методів розв’язувати інформаційно-правові спори, які виникають за участі суб’єктів ринку електронної комерції або ІТ-бізнесу.

3. Анотація навчальної дисципліни:

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) електронна комерція та ІТ-бізнес, як основа національної цифрової економіки;

2) загальна характеристика механізму правового регулювання діяльності у галузях електронної комерції та ІТ-бізнесу за законодавством України;

3) правовий статус суб’єктів електронної комерції;

4) форми, напрями та інструменти здійснення електронної комерції;

5) правове регулювання застосування електронних платіжних систем та результатів електронних довірчих послуг;

6) правовий статус суб’єкті ІТ-бізнесу, види та форми їхньої діяльності.

Набуватимуться нові знання щодо інструментів публічного адміністрування, які застосовуються у відповідних напрямах суспільної діяльності, дослідження теоретичних та прикладних проблем забезпечення інформаційного правопорядку, запобігання вчинення правопорушень на ринках електронної комерції та ІТ-бізнесу.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань у сфері електронної комерції та ІТ-бізнесу;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення вітчизняних законодавчих актів у галузі електронної комерції та ІТ-бізнесу з урахуванням європейських стандартів;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо підходів та нормативних актів, з питань електронної комерції та ІТ-бізнесу.

«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• одержання знань щодо основоположних категорій електронного урядування, зокрема: світових моделей електронного урядування, електронних адміністративних послуг, електронної демократії, електронного правосуддя, електронних виборів;

• дослідження теоретичних проблем, пов’язаних з формуванням та застосуванням інформаційних систем та ресурсів для потреб електронного урядування.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати основні моделі електронного урядування, загальні особливості правового статусу суб’єктів електронного урядування за законодавством України, процедури подання електронних петицій до суб’єктів публічного адміністрування, підприємств та громадських об’єднань, види публічних послуг, які відповідно до законодавства України можуть надаватися в електронній формі, наукові джерела з питань електронного урядування, законодавчі засади створення і застосування національних електронних ресурсів, а також практику запобігання виникненню юридичних конфліктів між суб’єктами електронної взаємодії за участі суб’єктів публічного адміністрування.

2. Вміти оцінювати, визначати юридичне значення та завдання механізму електронного урядування, надавати загальну характеристику його елементів, розкривати основні складові електронної демократії та форми їх прояву в Україні, , за допомогою загальних та спеціальних методів наукового пізнання виявляти, а також аналізувати особливості розвитку окремих систем електронного урядування, зокрема: електронного правосуддя, цифрової освіти, електронних публічних послуг тощо, проводити дослідження основних нормативних колізій, пов’язаних з організацією електронної взаємодії держави з громадянами і бізнесом, визначати правові інструменти їх усунення з урахуванням матеріалів національної і зарубіжної судової практики.

3. Володіти елементарними навичками з підготовки проектів нормативно-правових актів, що діють в сфері електронного урядування, індивідуальних електронних адміністративних актів з питань виконання функцій суб’єктів електронного урядування, електронних петицій, формулювання пропозицій щодо оптимізації механізмів електронної взаємодії суб’єктів публічного адміністрування між собою, з громадянами і бізнесом.

3. Анотація навчальної дисципліни:

Форми викладання та методи навчання цієї дисципліни спрямовані на ознайомлення студентів зі світовими моделями електронного урядування, особливостями електронної взаємодії держави з громадянами та бізнесом. При вивченні навчальної дисципліни основний акцент зроблений на забезпечення оволодіння студентами додатковими знаннями з питань надання електронних публічних послуг, розвитку цифрової освіти, електронного правосуддя, електронних виборів, електронних звернень громадян тощо, особливостей захисту прав суб’єктів електронної публічної взаємодії.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань у сфері електронного урядування;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення вітчизняних стандартів та законодавства України у сфері електронного урядування з урахуванням європейських стандартів.

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків щодо підходів та нормативних актів, що закладають правову основу національної моделі електронного урядування.

«ПРАВОВІ РЕЖИМИ ОБІГУ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ»

1. Мета вивчення навчальної дисципліни:

• пізнання студентами поняття, ознак, класифікації, процедур доступу та використання інформації з відкритим та обмеженим доступом, особливостей окремих її видів;

• дослідження правового механізму захисту прав власників і користувачів інформації з різними правовими режимами обігу, а також набуття студентами практичних навиків роботи з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати поняття, ознаки та основні критерії класифікації інформації за режимом доступу.

2. Знати структуру та місце інституту правових режимів обігу інформації в системі інформаційного права України.

3. Вміти визначати загальні особливості окремих видів інформації відкритого і обмеженого доступу, процедури її накопичення, зберігання, обробки та захисту суб'єктами інформаційної діяльності.

4. Знати основні способи захисту прав власників та користувачів інформації з різними правовими режимами обігу та вміти їх застосовувати.

5. Володіти елементарними навичками щодо реалізації основних процедур розгляду та вирішення спорів у сфері обігу, використання інформації з.

6. Знати основні способи засекречення та підстави і порядок правомірного розкриття інформації з обмеженим доступом.

3. Анотація навчальної дисципліни.

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) загальна характеристика правових режимів інформації; поняття, види та особливості окремих правових режимів публічної інформації;

2) механізм правового забезпечення доступу до публічної інформації та напрями його удосконалення;

3) правовий режим державної та службової таємниці, як інформації з обмеженим доступом за законодавством України;

4) правовий режим професійної таємниці, персональних даних, банківської та комерційної таємниці в системі інформації з обмеженим доступом.

Набуватимуться нові знання щодо правових наслідків порушення встановлених законодавством режимів доступу до інформації, а також дослідження практики забезпечення дотримання прав учасників інформаційних відносин в діяльності суб’єктів публічної адміністрації при встановленні конкретних правових режимів інформації.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

• здобуття спеціалізованих концептуальних знань у сфері обігу інформації різних правових режимів;

• розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення передбачених законодавством України правових режимів обігу інформації з урахуванням європейських стандартів;

• зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків, щодо підходів та нормативних актів, що закріплюють особливості доступу, обробки і захисту окремих видів інформації.

«ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА»

1. Мета навчальної дисципліни спрямована на одержання студентами знань з питань основоположних категорій галузі інформаційного права, зокрема: її предмета, методів, системи, джерел, особливостей правового регулювання здійснення окремих видів інформаційної діяльності, забезпечення інформаційного правопорядку, юридичних ризиків та конфліктів, які проявляються в інформаційній сфері; теоретичних проблем, пов’язаних з удосконаленням категоріального апарату галузі інформаційного права, дослідження особливостей реалізації норм інформаційного законодавства України; аналіз особливостей практичного вирішення конкретних теоретичних проблем, пов’язаних з правовим забезпеченням створення, використання інформаційних ресурсів, інформаційно-телекомунікаційних систем для потреб публічного адміністрування, комерційної інформаційної діяльності; специфіки розгляду, вирішення інформаційних спорів.

2. Попередні вимоги до опанування навчальної дисципліни:

1. Знати основні аспекти становлення та розвитку провідних інститутів інформаційного права України, особливості правових режимів конкретних видів інформації, вимоги, що пред’являються законодавством України до інформаційної діяльності, наукові джерела в галузі інформаційного права, законодавчі засади регулювання інформаційних відносин, а також практику вирішення основних категорій інформаційних спорів, включно з Європейським Судом з прав людини.

2. Вміти оцінювати, визначати юридичне значення та завдання основних інститутів інформаційного права України, надавати характеристику окремим видам інформаційної діяльності і засобам її правового регулювання, за допомогою загальних та спеціальних методів наукового пізнання виявляти, а також формулювати обґрунтовані способи вирішення теоретичних проблем розвитку галузі інформаційного права України, здійснювати аналіз основних нормативних колізій у сфері регулювання інформаційних відносин, визначати правові інструменти їх усунення з урахуванням матеріалів національної і зарубіжної судової практики.

3. Володіти елементарними навичками з підготовки проектів нормативно-правових актів, що діють в інформаційній сфері, індивідуальних правових актів з питань застосування норм інформаційного законодавства, основних інформаційно-правових угод з урахуванням особливостей практичної ситуації та за допомогою правових методів розв’язувати інформаційно-правові спори.

3. Анотація навчальної дисципліни:

При вивченні дисципліни розкриваються за принципом архітектоніки такі питання:

1) інформаційне право України в умовах розвитку інформаційного суспільства;

2) правове регулювання інформаційних правовідносин;

3) правове регулювання у галузі створення та застосування інформаційних ресурсів, технологій та систем;

4) правовий режим масової інформації та діяльності в медіа-сфері;

5) організаційно-правові засади здійснення проектів державно-приватного партнерства в інформаційній сфері;

6) проблеми забезпечення інформаційного правопорядку в умовах існування конфліктів, обумовлених інформаційною діяльністю.

Набуватимуться нові знання щодо правового аналізу окремих видів інформаційної діяльності, дослідження проблем забезпечення інформаційного правопорядку, запобігання вчинення інформаційних правопорушень.

4. Завдання дисципліни спрямовані на досягнення студентами таких компетентностей як:

здобуття спеціалізованих концептуальних знань, набутих у процесі навчання та/або професійної діяльності на рівні новітніх досягнень, які є основою для оригінального мислення та пізнання ключових теоретичних проблем становлення і розвитку галузі інформаційного права України; розв’язання складних задач і правових проблем удосконалення норм національного інформаційного законодавства, практики його застосування різними юрисдикційними органами з урахуванням європейських стандартів, що потребує оновлення та інтеграції знань, часто в умовах неповної/недостатньої інформації та суперечливих вимог; зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків, а також знань та пояснень, що їх обґрунтовують, до фахівців і нефахівців, зокрема до осіб, які навчаються щодо підходів та нормативних актів, що закріплюють юридичні вимоги до інформаційної діяльності, механізми реалізації інформаційних прав і свобод особи; прийняття рішень у складних і непередбачуваних умовах, що потребує застосування нових підходів та прогнозування.